Не вірте, що ми пропадаємо безвісти. Ми боремось і, може, всі до єдиного загинемо у бою!.. Ці слова належать підполковнику Шиманському, якому вперше довелось "пропасти безвісти" ще на початку війни.
Вдруге він зник у вирі війни у грудні 1943 року, та цього разу вже назавжди. Але між тими двома "зникненнями" він жив і боровся, більше того, став одним з героїв у поєдинку з ненависним об'єктом Werwolf (ставка Гітлера під Вінницею). І хоч поєдинок виявився нерівним, але ніщо не могло зупинити відважних месників. Потім самі німці називали його "маленьким Сталінградом", а німці завжди точніші за нас у військових термінах, особливо ж після цієї війни, в якій вони не здобули нічого, крім термінів та ще братських могил на чужині... Тим, що виграли війну, нерідко теж доводиться говорити про неї в трагічному тоні. Але ця повість має бути оптимістичною, не позбавленою іронії, а то й просто веселої солдатської вигадки. Повість не претендує на граничну документальність, хоча й почерпнута з достовірної історичної ситуації.
В продаже
Хочу купить
сейчас этого издания книги в продаже нет
попробуйте поискать другие издания этого произведения при помощи ссылок ниже
или оставьте объявление о покупке или продаже
